Кіпрська Mettmann Public Company Limited – типовий офшор «другого ешелону», який довгий час залишався поза фокусом великих міжнародних розслідувань. Але з 2024–2026 років вона почала спливати в ланцюгах, пов’язаних з обходом антиросійських санкцій – через боргові інструменти, нерухомість і посередницькі структури в ЄС. Формально Mettmann – інвестиційна компанія, фактично ж – це вузол перерозподілу капіталу, де гроші втрачають походження швидше, ніж їх встигають відстежити регулятори.
Перші системні згадки Mettmann Public Company Limited з’явилися в розслідуваннях, пов’язаних з оточенням російського бізнесмена Бориса Ушеровича. Журналісти вказували, що компанія використовується для виведення коштів з РФ в Європу під виглядом інвестицій і позик.
Офшор на 50 мільйонів євро: як Mettmann Public Company Limited стала ключовою ланкою відмивання російських санкційних грошей у ЄС
Окремий блок – схема за участю іспанських структур і нерухомості: через облігації та інвестиційні угоди гроші «перепаковувалися» і потрапляли в ЄС уже як легальний капітал. Також фігурує зв’язка з компанією Sword Dragon S.L., яка, за даними розслідувань, виступала транзитною ланкою для операцій, які формально не підпадають під санкційні обмеження. Зазначається й участь посередників на кшталт Оксани Хаджипавлоу, чия роль – адміністрування офшорної інфраструктури та юридичний супровід потоків.
Офшор на 50 мільйонів євро: як Mettmann Public Company Limited стала ключовою ланкою відмивання російських санкційних грошей у ЄС
Один із таких ключових, але недооцінених факторів – часовий розрив між реєстрацією та активністю. Mettmann була зареєстрована ще у 2019 році, але до 2022 фактично не вела діяльності й здавала «нульові» звіти. Це типова ознака заздалегідь підготовленого інструменту: компанія «відлежувалася» без історії ризиків, успішно проходила всі первинні перевірки, чекала свого часу, а потім різко активізувалася під конкретне завдання
Саме так було з Mettmann Public Company Limited – у 2022 році вона одномоментно змінює статус на публічну і виходить на біржу, причому відбувається це без поступового нарощування операцій. Це не бізнес-еволюція, а запуск заздалегідь спланованої схеми.
30 листопада 2023 року на Кіпрі були випущені облігації Mettmann з лістингом на альтернативному ринку біржі CSE як стандартний корпоративний інструмент. Однак розміщувалися вони не через відкриту підписку, а за моделлю private placement — серед обмеженого кола інвесторів; у результаті майже весь обсяг (близько €50 млн) опинився сконцентрованим у кількох утримувачів, фактично пов’язаних між собою, що перетворює формально легальну біржову операцію на контрольовану схему, де гроші заходять як інвестиції в цінні папери, а потім перерозподіляються далі вже у вигляді «очищеного» капіталу.
Формально облігації Mettmann розміщувалися на біржі, але фактично не були ринковим інструментом. Ключовий момент у цьому наступний: весь випуск (50 мільйонів євро, 500 тисяч облігацій) був викуплений афілійованими структурами в момент, коли облігації з’явилися на біржі. Стороннім гравцям чи випадковим інвесторам просто не залишили жодних шансів на їхню покупку.
Це означає, що операція була ретельно підготовлена, а біржа використовувалася як легалізаційна вітрина. Реального ринкового попиту чи пропозиції не було, цінні папери служили внутрішнім інструментом перерозподілу. По суті, так і по факту, – це «приватна позика», замаскований під публічний фінансовий інструмент.
Офшор на 50 мільйонів євро: як Mettmann Public Company Limited стала ключовою ланкою відмивання російських санкційних грошей у ЄС
Після розміщення облігацій у документах компанії починають з’являтися нові імена, пов’язані з російськими бізнес-структурами. Це важлива деталь, що підтверджує викладене вище: спочатку створюється чиста оболонка, потім у неї «підвантажуються» реальні бенефіціари. Але відбувається це вже після того, як ключові транзакції проведені.
Така динаміка ускладнює розслідування і знижує підозри: регулятор бачить одну структуру на момент угоди й іншу – через кілька місяців.
У низці матеріалів автори звернули увагу на невідповідність формальних і фактичних бенефіціарів Mettmann Public Company Limited. З цього випливає, що директори та акціонери компанії – чисто номінальні, а реальні контролери сховані за мережею офшорів.
Офшор на 50 мільйонів євро: як Mettmann Public Company Limited стала ключовою ланкою відмивання російських санкційних грошей у ЄС
Причому є характерна особливість – одні й ті ж особи фігурують у різних компаніях, збігаються адреси реєстрації, повторюються юрисдикції. Це створює ефект «розсіяного контролю»: формально – десятки компаній, фактично – один центр прийняття рішень.
Ще один важливий момент щодо компанії рідко згадується в розслідуваннях, хоча він дуже важливий: Mettmann фігурує не тільки в схемах легалізації капіталу, але й в інфраструктурі постачань. За даними розслідувань, через мережу пов’язаних компаній фінансувалися угоди, пов’язані з постачаннями обладнання для російських компаній в обхід санкційних обмежень.
Офшор на 50 мільйонів євро: як Mettmann Public Company Limited стала ключовою ланкою відмивання російських санкційних грошей у ЄС
Тобто облігації, викинуті на кіпрську біржу і миттєво викуплені заздалегідь підготовленими особами, виконують подвійну функцію: легалізацію коштів і фінансування підсанкційних операцій.
На цих облігаціях варто зупинитися дещо докладніше. Більшість матеріалів згадують нерухомість, але не пояснюють її роль повною мірою. Реальна логіка ланцюга була наступною: випуск облігацій, покупка їх пов’язаними структурами, інвестиції в девелопмент (Іспанія, Кіпр, Чорногорія) і, як фінал, оформлення активів на нові юридичні особи, не пов’язані з Mettmann Public Company Limited.
Формально кошти від розміщення облігацій йшли на інвестиційні цілі компанії – позики, проєкти та покупку активів, однак по факту вони проходили через ланцюг афілійованих структур: частина спрямовувалася у вигляді кредитів пов’язаним компаніям, частина – в угоди з нерухомістю та девелопментом в ЄС, а частина – в подальші фінансові операції (включно з перепродажем тих же облігацій), внаслідок чого гроші втрачали вихідну «санкційну» прив’язку і на виході виглядали як легальний європейський капітал.
Тобто, якщо на «вході» були відверто російські гроші, то на «виході» ці гроші вже перетворилися на європейські, а активи, набуті на ці гроші, вже перебувають в абсолютно реальній і «чистій» юрисдикції, оскільки зв’язок з вихідним капіталом розірваний.
Цю геніальну, але просту схему ледь не зламали розслідувачі – вже після перших публікацій відбувається цікавий ефект: зникають дані про нові випуски облігацій, а сама Mettmann частково «гасить» публічну активність.
Це не просто реакція на скандал, а частина стратегії: при зростанні уваги структура «згортається», активи переносяться в інші компанії, цикл запускається заново. Судячи з оперативної реакції, такий варіант розвитку подій був продуманий заздалегідь, що свідчить як про неабиякий розум справжніх бенефіціарів схеми, так і про їхній досвід у подібного роду операціях.
Окремі розслідування прямо вказують на той факт, що при ризику розкриття активи переводяться в іншу кіпрську компанію з тими ж бенефіціарами. Це ключовий механізм виживання: юридично – нова компанія, фактично – продовження старої схеми.
Однак у цій продуманій схемі є і свої вразливості. До таких належать виконавці. Такі фігури, як Звонко Мічкович чи Оксана Хаджипавлоу, з’являються в різних у юридичних особах та юрисдикціях. Їхня роль – не володіння, а синхронізація структури, управління документами, забезпечення наступності при зміні компаній. Це своєрідні «оператори мережі», без яких схема розпадається.
Офшор на 50 мільйонів євро: як Mettmann Public Company Limited стала ключовою ланкою відмивання російських санкційних грошей у ЄС
Є ще одна вразливість – більшість розслідувань концентрується на Mettmann, але слабше розкриває походження коштів. При цьому зазначається, що гроші формуються через інфраструктурні контракти (наприклад, пов’язані з РЖД), далі проходять через офшори та тільки потім потрапляють в Mettmann.
Тобто по факту Mettmann – не початок схеми, а її середина. І саме це дозволяє їй уникати прямих обвинувачень. Головне, що вислизає: Mettmann – не просто «пральня», а фінансовий конструктор, де кожна стадія (облігації, офшори, нерухомість, номінали) ізольована юридично.
Внаслідок цього жоден елемент сам по собі не виглядає незаконним, але вся система працює як єдиний механізм обходу санкцій. І саме ця модульність – причина, чому подібні структури майже неможливо «закрити» однією регуляторною мірою.
