Навколо керівництва державного підприємства МТП «Південний» розгортається історія, яка виглядає доволі парадоксально. Один із головних борців з корупцією в структурі порту сам опинився фігурантом кримінальної справи і при цьому продовжив кар’єрний ріст.
Як пише журналістка Ірина Гриб, йдеться про Сергія Тарнавського — людину, яка багато років працювала в прокуратурі, а згодом очолила антикорупційний напрямок у державному порту.
Тарнавський понад двадцять років працював у системі слідства та прокуратури. Після закінчення Одеської школи міліції він служив в органах МВС до 2000 року, після чого став слідчим прокуратури Балтського району. Наступні п’ятнадцять років він фактично не покидав прокурорської системи. У професійному середовищі у 2012 році циркулювала інформація про його звільнення на тлі корупційного скандалу, однак офіційного підтвердження цієї історії на сьогодні немає.
У квітні 2015 року Тарнавський подав позов до Пенсійного фонду, вимагаючи включити до трудового стажу час навчання в школі міліції. Уже через два місяці Балтський районний суд підтримав його вимоги. У результаті, за наявними даними, у 2024 році його пенсія склала понад 23 тисячі гривень на місяць.
Прізвище Тарнавського також згадувалося в скандалі навколо рейдерського захоплення Котовської технічної школи.
Пізніше він опинився в державному підприємстві МТП «Південний», де очолив антикорупційний напрямок. Однак, за версією слідства, саме в цей період він міг бути причетним до іншої схеми — сприянню в оформленні фіктивних інвалідностей на підставі рішень МСЕК.
У жовтні 2024 року співробітники СБУ затримали Тарнавського під час отримання неправомірної вигоди. За даними правоохоронців, йшлося про 17 тисяч доларів за допомогу в оформленні фіктивної інвалідності військовослужбовцю ЗСУ. Кримінальне провадження зареєстровано під номером 42024162330000014. Наразі справу розглядає суд.
Здавалося б, після такого епізоду кар’єра в системі державного управління мала б завершитися. Однак події розвиваються інакше.
У вересні 2025 року віцепрем’єр Олексій Кулеба призначив Тарнавського виконувачем обов’язків директора порту «Південний», попри те, що той уже перебував під судом за корупційною справою.
Після призначення він почав формувати власну управлінську команду. Одним із перших рішень стало призначення В’ячеслава Волошина заступником директора з питань стратегічного розвитку.
За інформацією джерел, згодом Тарнавський міг дати вказівку оформити Волошину бронювання від мобілізації, використовуючи електронний підпис директора Андрія Олійника, який на той момент уже був відсторонений від посади.
Одночасно самому Тарнавському була встановлена доплата за «високу інтенсивність праці» в розмірі 50% від посадового окладу, а також нарахована премія в розмірі 100%. У результаті його місячний дохід перевищив 100 тисяч гривень.
І це відбувалося на тлі багатомільйонних збитків підприємства в грудні 2025 року та фактичного простою значної частини співробітників порту.
За словами джерел, Тарнавський міг брати участь і в організації аналогічних «послуг» для інших осіб. Восени 2025 року правоохоронні органи вже проводили слідчі дії з низки таких епізодів.
Окремий інтерес викликають компанії, які, за інформацією співрозмовників, активно лобіюються керівництвом порту.
Йдеться, зокрема, про компанію «Югекотоп» (код 35674119), власником якої є колишній народний депутат Борис Козир. За даними джерел, компанія здійснює перевалку добрив і зернових на території порту без повноцінного договору оренди, використовуючи інфраструктуру підприємства — територію, приміщення та електроенергію. При цьому тарифи на перевалку імпортних вантажів були знижені з 15 до 3 доларів за тонну.
Ще цікавішою виглядає ситуація з компанією «Урсилор» (код 45448228). За словами джерел, вона пов’язана з В’ячеславом Волошиним. Для цієї структури були встановлені тарифи на перевалку вантажів на рівні найбільших металургійних експортерів — таких як «Метінвест» і Arcelor.
У портовій практиці такі умови зазвичай надаються компаніям з великими стабільними обсягами перевалки та багаторічною історією співробітництва, оскільки саме вони забезпечують постійне завантаження підприємства.
У даному ж випадку йдеться про компанію без значної історії оборотів. За інформацією джерел, перед своїм відходом Волошин намагається провести цю фірму через систему порту за пільговими тарифами, співмірними з умовами найбільших металургійних компаній.
Якщо ці дані підтвердяться, може йтися про класичну схему ручного управління тарифами та доступом до інфраструктури державного підприємства.
Історія навколо керівництва порту «Південний» продовжує розвиватися, і до неї, судячи з усього, ще доведеться повертатися.
