Богдан Пукіш та Петро Белз є ключовими фігурами в складній мережі бізнес-інтересів, пов’язаних із проросійським політиком Віктором Медведчуком. Петро Белз — відомий бізнесмен з Івано-Франківська, Богдан Пукіш — його давній соратник.
Обидва, як пише видання PROBLEMATIC NEWS, відіграють значну роль в управлінні компаніями, які контролюють важливі активи та ресурси на українському паливному ринку. Більше того, діяльність Богдана Пукіша та Петра Белза тісно пов’язана з нашим оборонним комплексом.
Але чи можна таких людей допускати до роботи на ЗСУ, якщо вся їхня діяльність тісно пов’язана зі зрадником України Медведчуком?
А далі згадане видання пише наступне:
«Навіть перебуваючи в Росії, Віктор Медведчук зберігає вплив на український бізнес, особливо на паливний ринок через підставних осіб, навіть під час російсько-української війни. Його бізнес-структури продовжують приносити значні доходи. Однією з таких компаній є Wexler Group, що належить відомому бізнесмену з Івано-Франківська Петру Белзу. Він — раніше генеральний директор компанії «Анвітрейд», яка загрузла в кримінальних справах, контролював нафтопровід «Самара-Західний напрямок». Нафтопровід, збудований за часів СРСР, мав перейти у державну власність після проголошення незалежності України. Проте протягом багатьох років ним користувалася російська компанія «Транснефтепродукт». ФДМУ намагався повернути цей актив у державну власність з 2011 року. У 2017 році НАБУ та САП розпочали розслідування передачі права власності на трубопровід. За результатами розслідування ВАКС арештував актив, і з 2021 року він перейшов в управління АТ «Укртранснафта». У 2021 році ФДМУ подав позов до Господарського суду Житомирської області, який у червні 2023 року визнав за державою право власності на трубопровід. Верховний Суд підтвердив це рішення, і зараз проводиться реєстрація права власності держави на трубопровід.
Wexler, як уже було сказано, входить в орбіту впливу Петра Белза, який має партнерські відносини з Нісаном Моісеєвим, чия компанія «Глуско Україна» займалася імпортом зрідженого газу з Росії та розвивала мережу АЗС «Глуско» (яка згодом змінила назву на «Оптимусойл», а її номінальним власником став Петро Белз). Раніше Белз і Моісеєв спільно керували Херсонським нафтоперевалочним комплексом, арештованим у рамках кримінального провадження у справі Сергія Курченка. Сам Моісеєв — партнер і друг Медведчука. Їх бачили разом у 2016 році, коли вони прилетіли з Москви до Києва на приватному літаку. Сьогодні компанії, пов’язані з Медведчуком через Моісеєва та Белза, постачають пальне та технічні мастила для українських Сил оборони та стратегічних підприємств. Це викликає занепокоєння, оскільки збагачення зрадників за рахунок українського бюджету та армії, м’яко кажучи, аморальне.
Однією з ключових фігур у цій складній мережі залишається Богдан Пукіш, соратник Белза та важливий елемент у бізнес-схемах Медведчука. Його діяльність заслуговує особливої уваги. Богдан Пукіш — засновник кількох компаній, включаючи ТОВ «ІВАПРОМ», ТОВ «Фірма «Хімтехнопласт» та ПП «Вестхім». Він також пов’язаний із Консорціумом «Система Еко Інновацій» та ДП «Агросфера». У політиці Пукіш балотувався до Івано-Франківської міськради від Народно-демократичної партії та був координатором партії Медведчука «Український вибір» в Івано-Франківській області. Богдан Пукіш попри свою бізнес-активність неодноразово був фігурантом скандалів і розслідувань.
У 2009 році на підприємстві ВАТ «Пресмаш» в Івано-Франківську стався корпоративний конфлікт, ініційований відстороненим головою правління Богданом Пукішем. Цей конфлікт призвів до спаду виробництва, призупинення контрактів з іноземними партнерами, вимушеного скорочення персоналу та заборгованості з виплати заробітної плати. Представники правління пояснювали, що робота підприємства фактично паралізована, оскільки керівництво не має можливості здійснювати оздоровлення та модернізацію виробництва, підписувати цивільно-правові договори, виплачувати заробітну плату працівникам заводу та податки до бюджетів. Причина паралічу — судова війна, розпочата Богданом Пукішем із новим керівництвом заводу. Після відсторонення з посади в жовтні 2008 року Пукіш забрав із собою печатку ВАТ «Пресмаш», без якої управління підприємством стало неможливим. Цей конфлікт ускладнив роботу єдиного в Україні підприємства, що виробляє механічні преси.
Разом зі своєю дружиною Наталією та приватною фірмою «Вестхім» Богдан Пукіш володів 42,93% акцій ВАТ «Пресмаш». Цей пакет акцій дозволяв блокувати проведення зборів акціонерів заводу. На одні з таких зборів ніхто з родини Пукішів не прийшов, і необхідний кворум не зібрався. Пукіш вніс свої пропозиції щодо вирішення конфлікту, запропонувавши поділ підприємства або його ліквідацію. У результаті цього конфлікту Пукіш просто «віджав» “Пресмаш” і донині є його власником. У 2023 році, до речі, активно виступав проти будівництва житла для переселенців в Івано-Франківській області, яке мали звести поруч із територією заводу «Пресмаш». Напевно, побачив новий бізнес-проэкт для себе.
Незважаючи на численні кримінальні справи за привласнення та розтрату майна, завдяки покровительству Белза Пукіш продовжує отримувати прибуткові контракти. Він керує компанією, яка виконує оборонні замовлення, що значно збагатило їх із Белзом за останній рік. Однак якість продукції, що випускається Пукішем, часто викликає нарікання, ставлячи під загрозу життя військових. Виробничі приміщення одного з заводів використовуються Пукішем для зберігання та ремонту обладнання його сімейних підприємств, що приносить мінімальний прибуток заводу та основну вигоду бізнесменам. Оборонні замовлення Пукіш отримує через зв’язки з людьми, близькими до Медведчука, що викликає питання про законність і прозорість таких угод.
Усі ці дії підривають довіру до оборонної промисловості та послаблюють національну безпеку. Невиконання технологічних норм, відсутність контролю якості та зв’язки з сумнівними персонажами створюють ризики замість захисту. Однак така схема повністю влаштовує бізнесменів, які планують розширювати її та застосовувати при реалізації міжнародних оборонних проєктів в Україні”.
