У гучній справі групи компаній росіянина Ігоря Наумця “Юнігран” правоохоронці оголосили другу підозру броварському ділку Сергію Шапрану, якого вже підозрюють у заволодінні підсанкційними активами та коштами держави за сприяння свого партнера, екс-ОПЗЖшника Володимира Осіпова.

Про це пише OBOZ.

Новий епізод стосується незаконного відшкодування ПДВ, унаслідок чого з державного бюджету, за даними слідства, було виведено понад 12 млн грн.

Йдеться про операції з активами підприємств, які перебували під санкціями РНБО через зв’язок із Наумцем. Фактично, незважаючи на заборони, арешти та публічні рішення держави бізнес продовжував працювати, генерувати прибутки та виводити кошти через контрольовані структури.

Ця підозра стала вже другою для Шапрана в рамках справи “Юніграну”. Раніше слідство повідомляло йому про підозру за фактами легалізації майна, отриманого злочинним шляхом, несанкціонованих дій з державними реєстрами та участі в організованій злочинній групі. Загальна вартість активів, які, за версією слідства, було незаконно виведено з-під санкцій, оцінюється майже в 1 млрд грн.

Сама по собі кількість підозр не означає реального прогресу, якщо справа не доходить до суду і не завершується конфіскацією активів на користь держави. Ба більше, слід враховувати, що після затримання за першою підозрою Шапран вийшов із СІЗО під заставу, яку було зменшено у 20 разів.

За новою статтею законодавством передбачено покарання до 12 років ув’язнення з конфіскацією майна. Наразі правоохоронці розглядають питання про зміну запобіжного заходу Шапрану, і громадськість розраховує на справедливе рішення.

Поки справа затягується, корпорацію “Юнігран” продовжують розграбовувати. Це відбувається незважаючи на те, що активи “Юніграну” заморожено, а майно заарештовано. У цьому процесі Шапрану та Осіпову допомагають “ручні” судді.

Саме тут виникає ключове питання до Міністерства юстиції України. Незважаючи на наявність санкцій, кримінальних проваджень і встановлені факти обходу обмежень, Мін’юст досі не довів до кінця процедуру націоналізації активів “Юніграну”. Відповідний позов так і не було передано до Вищого антикорупційного суду (ВАКС), який має повноваження ухвалювати рішення про конфіскацію підсанкційного майна.

Фактично це означає, що підприємства, які мали б уже працювати на економіку України, продовжують залишатися джерелом доходів для приватних осіб. Кар’єри “Юніграну” в Київській і Житомирській областях роками працювали, незважаючи на арешти: корисні копалини видобували, заводи переробляли сировину, а доходи осідали в схемах, вибудуваних для обходу санкцій.

Бездіяльність у питанні націоналізації створює небезпечний прецедент: санкції формально існують, але фактично не працюють. Це підриває довіру до санкційної політики держави і стимулює інших ділків шукати аналогічні шляхи збереження контролю над підсанкційними активами.

Важливо, що від самого початку в рамках кримінальної справи прокурори наголошували на можливій подальшій конфіскації активів. Таким був і оголошений політичний курс: українські урядовці неодноразово заявляли про намір конфіскувати активи російських бізнесменів та їхніх поплічників на користь держави для поповнення бюджету під час повномасштабної війни.

Але з моменту введення санкцій відповідний позов так і не було подано. Рік тому в Міністерстві юстиції повідомили, що шукатимуть активи Наумця і пов’язаних із ним осіб. Рік потому в Мін’юсті у відповідь на запити редакції кажуть: активи знайшли, але тепер “встановлюють підстави для їх стягнення в дохід держави”.