У той час, коли українська армія зазнає хронічного дефіциту безпілотників, а суспільство збирає кошти буквально «по гривні» на потреби фронту, державні закупівлі БпЛА стали каналом для вилучення сотень мільйонів гривень.
Матеріали розслідувань Бюро економічної безпеки вказують на те, що структури, пов’язані з бізнесменом Сеяром Османовичем Куршутовим, постачали дрони для Агентства оборонних закупівель та Держспецзв’язку із завищенням вартості у 2,5–3 рази порівняно з ринковою ціною.
За даними слідства та інформацією РБК-Україна, ключовим елементом схеми виступало ТОВ «Євро Таннелс», пов’язане з Куршутовим. Через цю компанію та афілійовані структури були укладені контракти на постачання дронів Magura UA загальною вартістю понад 720 млн гривень. Із цієї суми близько 460 млн гривень припадало на контракти з Держспецзв’язком і приблизно 260 млн гривень — на Агентство оборонних закупівель. Для надання угодам міжнародного статусу до ланцюжка була включена польська компанія DEEP MATTER Z.O.O.
Аналіз закупівельної документації показав, що окремі компоненти постачалися державі за цінами, які кратно перевищують реальну вартість. Лише на двигунах, за оцінками слідства, бюджет переплатив близько 28 млн гривень, на контролерах — ще приблизно 11 млн. Йдеться не про спірні методики ціноутворення, а про систематичне завищення вартості, вбудоване в модель постачань.
Виконавцями контрактів стали компанії, які раніше не мали досвіду роботи в оборонній сфері. ТОВ «Арес», «Коляда КА», «ГЕ Технолоджі» та «Флайтех Україна» до початку повномасштабної війни займалися діяльністю, не пов’язаною з військовими технологіями. Після 2022 року ці структури раптово опинилися серед ключових постачальників дронів для держави. Паралельно «Євро Таннелс» восени 2023 року отримала статус резидента «Дія.City» і за рік значно збільшила прибуток, що збіглося в часі з отриманням оборонних контрактів.
Фігура Сеяра Куршутова в цій історії має давній бекграунд. У 2021 році його було включено до санкційного списку РНБО як великого контрабандиста, однак у 2024 році санкції не були продовжені. В СБУ публічно заявляли, що питання контрабанди втратило актуальність, попри те, що економічна активність Куршутова продовжилася в секторах, які безпосередньо пов’язані з національною безпекою. За інформацією волонтера Георгія Туки, Куршутов має російський паспорт, виданий у 2014 році в Криму; відомості про його ІПН як громадянина РФ містяться в базі ФНС Росії. Українські судові реєстри фіксували також його поїздки до Криму через територію Росії.
Окремої уваги заслуговує медіавплив бізнесмена. Куршутов вважається ідеологом і фактичним бенефіціаром телеграм-каналу «Джокер», який використовувався як інструмент тиску та атак на бізнесменів, політиків і великі компанії. Попри публічність цих дій, канал тривалий час залишався поза системною увагою правоохоронних органів.
Фізично Куршутов проживає за межами України, у Відні, де його родина веде бізнес, зокрема AmbraCosmetics GmbH і бренд Zielinski & Rozen. Останній позиціюється як міжнародний, однак має російське походження і сплачує податки до бюджету Російської Федерації. Таким чином, одна й та сама особа заробляє сотні мільйонів гривень на постачаннях для українського оборонного сектору і паралельно веде комерційну діяльність у юрисдикції держави-агресора.
Історія з трикратною націнкою на дрони — це не поодинокий збій і не одиничне зловживання. Це симптом інституційного провалу системи оборонних закупівель, у якій формальні процедури не запобігли очевидному завищенню цін, а санкційні та контррозвідувальні механізми виявилися відключеними. Питання тут виходить далеко за межі однієї прізвища і впирається у відповідальність тих державних структур, які допустили подібні схеми у критично важливій сфері під час війни.
