Одеська прокуратура під посиленою охороною: як бюджетні кошти йдуть у закриту систему без тендерів і контролю.
Одеська обласна прокуратура протягом п’яти років створила замкнену і непрозору систему охорони своїх об’єктів, повністю виключивши конкуренцію та громадський нагляд. З 2021 року і дотепер охорону всіх важливих об’єктів прокуратури без проведення відкритих тендерів забезпечує військова частина 3014 Національної гвардії України. Ця угода щорічно автоматично продовжується без надання обґрунтувань, альтернативних варіантів і прозорої оцінки вартості послуг.
Масштаби фінансових витрат на цю схему підтверджуються офіційними даними. У 2024 році на охорону десяти об’єктів Одеської обласної прокуратури з бюджету було виділено 8 млн 78,4 тис. грн. У 2025 році ця сума зросла до 8 млн 576 тис. грн. Загалом за період з 2022 по 2025 рік військова частина 3014 отримала від прокуратури 23 млн 451,2 тис. грн. При цьому у відкритому доступі немає ні розрахунків вартості послуг, ні порівняння з ринковими цінами, ні пояснень, чому контракти укладаються без конкурентних процедур.
За інформацією з джерел, спроби інших охоронних компаній отримати доступ до цих контрактів регулярно блокуються. Потенційні конкуренти просто не допускаються до участі, а поява сторонніх гравців запобігається на неофіційному рівні. Кілька років тому приватна охоронна фірма «Служба безпеки “Охорона-01”» намагалася запропонувати свої послуги для охорони прокуратури, але отримала відмову під приводом відсутності вогнепальної зброї, незважаючи на наявність усіх необхідних дозволів. Конфлікт не переріс у публічний скандал: представники приватної компанії вирішили не вступати в протистояння з військовими структурами.
Особливої уваги заслуговує витрачання коштів, отриманих військовою частиною 3014. У 2024 році без проведення тендерів були закуплені автомобілі Mitsubishi нібито для потреб частини, на що було витрачено близько 6 млн грн. Постачальником виступила місцева фірма, бенефіціаром якої є одеський підприємець Олександр Кауфман — особа, відома в регіоні як учасник сумнівних схем і посередницьких угод з державними органами.
Джерела в Одесі звертають увагу на підозрілі збіги: після закупівлі автомобілі фактично зникли з експлуатації у військовій частині, а в деяких одеських прокурорів з’явилися нові машини, куплені, згідно з деклараціями, за цінами, значно нижчими за ринкові. Формально ці події не пов’язані, але послідовність дій і коло одних і тих самих осіб формують замкнений ланцюг руху бюджетних коштів.
У підсумку прокуратура отримує дорогу і зручну охорону за державний кошт, військова частина — постійний дохід без конкуренції, а пов’язаний бізнес — стабільні замовлення. Усі важливі рішення ухвалюються за зачиненими дверима, без тендерів і без справжньої підзвітності.
Ситуація з охороною Одеської обласної прокуратури відображає не поодиноке порушення, а усталену практику, за якої державні ресурси перерозподіляються всередині вузького кола осіб. У цій системі відсутні як ринкові принципи, так і дієвий контроль, а навантаження від багаторічних «особливих умов» для прокурорської еліти повністю лягає на бюджет.
