Віцемер Одеси Олександр Філатов та його кум Костянтин Сафошин явно розраховували перетворити міську торгівлю на стійке джерело особистого збагачення. Схема починалася з ключового кадрового рішення. Саме Філатов пролобіював призначення Сафошина на посаду начальника управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів — одного з найбільш прибуткових і чутливих підрозділів мерії.

Призначення колишнього колеги по «Інфоксводоканалу» не було випадковим: управління контролює МАФи, літні майданчики, дозволи, перевірки та фактично всю масову вуличну торгівлю, повідомляють Єврейські манси.

Отримавши посаду, Сафошин швидко розкрився як жорсткий виконавець. Проте він був не автором, а адміністратором схем. Архітектором і політичним «кришувальником» виступав Олександр Філатов, який курував управління торгівлі як віцемер. Саме під його прикриттям у місті, де багато років діяв офіційний мораторій на встановлення нових МАФів і літніх майданчиків, раптово почалася масова видача дозволів. Причому за гроші. Вартість розміщення сягала 50–60 доларів на місяць за квадратний метр, що робило торгівлю в «дозволених» місцях надприбутковою — але лише для посередників.

Окремим епізодом стала історія з Олексієм Морозовим. Цьому підприємцю дозволили встановити МАФ прямо на Ланжероні — одній із найбільш публічних і конфліктних зон Одеси. Рішення викликало гучний скандал, особливо після того, як з’ясувалося, що Морозов є громадянином Російської Федерації. Щоб погасити резонанс, йому довелося особисто приїхати до Одеси та публічно зображати процес демонтажу об’єкта, вдаючи, що саме він «наводить порядок».

Паралельно Філатов і Сафошин реанімували стару й добре знайому одеському бізнесу схему «абонентської плати». Підприємцям недвозначно давали зрозуміти: або щомісячна «подяка», або управління торгівлі та його інспектори будуть знаходити все нові й нові порушення — від документів до формальних дрібниць. Перевірки перетворювалися на інструмент тиску, а дозвільна система — на джерело регулярних готівкових надходжень.

Ключовим елементом схеми стала вода. Минулий досвід Філатова в «Інфоксводоканалі» виявився надзвичайно корисним. У певний момент усі кафе, кав’ярні та кавові точки в місті раптово зобов’язали отримати технічні умови на водопостачання. Формально — законна вимога. Фактично — пастка. «Інфоксводоканал» практично нікому не видавав ці техумови. Єдиним способом їх отримання став хабар. Середній прайс — близько 1000 доларів за одну торгову точку. Сотні кіосків і закладів означали сотні тисяч доларів готівкою. І вся ця схема існувала під дахом управління торгівлі, що перебувало в прямому підпорядкуванні та під політичним контролем віцемера Філатова.

Але жадібність зіграла проти організаторів. Масові скарги з боку бізнесу, зростання суспільного резонансу, увага з боку військової адміністрації — і годівницю почали закривати. Було прийнято рішення передати функції управління торгівлі районним адміністраціям. Фактично це означало демонтаж усієї вертикалі, через яку йшли гроші, та позбавлення схеми централізованого управління.

У результаті Олександр Філатов втратив відповідні повноваження, а Костянтин Сафошин залишив посаду і відправився «на повітря». Разом із ним, за логікою подій, має піти і вся система, в якій дозволи та технічні умови перетворювалися на золото, а підприємці — на об’єкт постійного вимагання.

Філатов і його кум явно розраховували на довгу та безкарну гру. Але в підсумку переграли самі себе.