Жоден закон в Україні не ухвалюється без них – головних наукових консультантів Верховної Ради. Їхні висновки обов’язкові до розгляду депутатів: тільки вивчивши ці заключення, вони можуть братися голосувати й ухвалювати закони, які визначають життя українців на роки.

Про це йдеться у розслідуванні “Радіо Свобода”

Серед вузького кола з кількадесят головних консультанток, на експертизу яких покладається парламент – Яна Салміна, юристка, яка до приходу на цю посаду роками системно отримувала російські державні кошти на захист прав росіян в Україні через громадські організації, однією із яких і досі керує.

Про це журналістам стало відомо завдяки витоку з «Правфонду» – створеної указом Володимира Путіна російської державної організації – що з 2012 року надає гранти на «захист співвітчизників за кордоном» та з 2023 року перебуває під санкціями Євросоюзу. Внутрішні документи цього фонду отримав данський суспільний мовник і поділився ними з OCCRP та іншими редакціями, зокрема «Схемами». Журналісти верифікували їх та зіставили із реальними подіями того часу.

Розслідувачі також встановили, що як виконавиця російських проєктів в Україні Салміна їздила в Москву до кураторів вже після початку війни на сході та окупації Криму. А ще – що її батько працює на російську військову промисловість, мешкає у Підмосковʼї та володіє нерухомістю у Києві – квартирою, де живе сама держслужбовиця. Прохання редакції прокоментувати ці знахідки Салміна відкинула. А у Верховній Раді відповіли – призначили внутрішню перевірку та звернулися до СБУ та НАЗК.

Експертиза Салміної – парламенту

Головне науково-експертне управління (ГНЕУ), де працює Салміна, входить до апарату Верховної Ради та оцінює законопроєкти, зокрема, за їхніми наслідками та на відповідність Конституції. Думки фахівців цього підрозділу мають високий авторитет серед депутатів. Парламентарі часто до них апелюють, щоб переконати колег віддати голоси за або проти певної законодавчої ініціативи.

Яна Салміна

Посаду головної науково-експертної консультантки Верховної Ради Яна Салміна обіймає з 2019 року. Відтоді, за підрахунками журналістів, вона написала сама та у співавторстві понад 250 висновків до проєктів законів, які розглядалися у 17-ти комітетах ВР. Найбільше – з питань аграрної та земельної політики.

Крім того, посадовиця щонайменше тричі вже після повномасштабного вторгнення надавала свою експертизу й для комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки.

«Схеми» встановили, що до того, як потрапити в апарат Верховної Ради на державну службу, Салміна залучала гроші з Кремля на поширення наративів про потребу «захисту російськомовних» в Україні.

Робила вона це щонайменше з 2012 року й разом із людьми, які вже отримали обвинувачення у державній зраді та втекли з України, на відміну від неї – досі головної консультантки українського парламенту та досі очільниці організації, якій виділяли гроші з Москви.

Захист росіян

Листопад 2016 року. На сході України точаться запеклі бої. Частина Донеччини, Луганщини захоплена російськими гібридними силами, Крим уже третій рік перебуває під російською окупацією. В українській столиці ж саме проходить круглий стіл на «захист прав меншин», головно – російськомовної. Його організувала та модерувала Яна Салміна – українська юристка родом з Полтавщини. Спонсора події тоді не розголошували.

Як виявилось, круглий стіл у центрі Києва фінансувала Росія – з державного бюджету. Завдяки витоку документів журналісти встановили, що гроші виділив «Правфонд» – російська державна структура, заснована Міністерством закордонних справ РФ та «Россотрудничеством».

Цей проєкт, вартістю пів мільйона рублів (8,4 тисячі доларів), виділених сукупно на круглий стіл, а також аналітичне дослідження із «захисту прав меншин», тоді виконувала зареєстрована у Києві громадська організація «Центр прав меншин». Від моменту заснування і досі її очолює Яна Салміна.

Яна Салміна

Фінансоване Росією дослідження мало протидіяти ксенофобії та дискримінації російськомовної меншини в Україні, а також «насильницькій українізації» суспільства. Його планували випустити друком та поширити серед іноземних дипломатів в Україні та посадовців ООН, ОБСЄ та Європарламенту.

Авторів Салміна шукала особисто. Вона ж укладала вимоги до написання робіт, редагувала їх та пропонувала гонорари по 1000 гривень за текст російською мовою.

Власноруч Салміна організовувала і публічний захід у центрі Києва – в пресцентрі інформагенції «Укрінформ».

За кілька тижнів до самої події рахунок, на який надійшли російські гроші на її проведення, заблокував український банк. У витоку листування Салміної «Схеми» знайшли імейл, де вона обурюється через те, що «фінансування на круглий стіл» в неї «нахабно відібрав» банк «на абсолютно незаконних підставах».

Попри це, захід зрештою таки відбувся – за планом.

«Схеми» розшукали архівне відео тієї події. Тему захисту прав нацменшин в Україні розкривали здебільшого на прикладах двох із них – угорської та російської.

Угорську меншину представляли, зокрема, Михайло Товт – тоді почесний голова ГО «Демократична спілка угорців України», а нині зберігає посаду старшого наукового співробітника Національної академії наук України, та Степан Черничко – тодішній доцент, а нині ректор «Закарпатського угорського інституту Ференца Ракоці», який спеціалізується на мовній політиці та двомовності.

Інтереси російської відстоювали соратники Віктора Медведчука, кума Володимира Путіна та підсанкційного політика, обвинуваченого в Україні, серед іншого, у державній зраді.

Зокрема, політтехнолог Михайло Погребинський, нині також підозрюваний у держзраді, а в минулому – радник Медведчука, за часів його головування в Адміністрації президента Леоніда Кучми на початку 2000-х, і згодом постійний експерт його громадської організації «Український вибір».

А також Андрій Мішин, ще один політтехнолог з команди Медведчука, проти якого в Україні минулоріч ввели санкції. У січні 2023 року він втік із України в Росію, де перебуває й досі, працюючи на «Другую Украину», політичний проєкт Медведчука, і маючи російський паспорт, яким, за даними витоків з російських баз даних, він володіє щонайменше з квітня 2023 року.

Перше слово Салміна надала Михайлу Товту. Представляючи угорську громаду, той, зокрема, виступив проти законодавчої ініціативи з закріплення української як державної мови освіти (закон «Про освіту» зрештою ухвалили невдовзі після події, у 2017 році – ред.). Він заявив, що меншини мають мати право вчитися в державних освітніх закладах України рідною мовою.

Наступний спікер, Погребинський, закликав захищати права російськомовних, натякаючи, що російська має стати державною. Аргументував він це так: «якщо Донбас таки не буде в Україні (внаслідок російської агресії на сході України, яка на час заходу тривала вже два роки – ред.), ми отримаємо однорідну, гомогенну, провінційну країну з єдиною державною мовою».

Після заходу Салміна у імейлі до Погребинського, який є у файлах витоку, написала: «Круглий стіл був вибуховим. Уже до вечора понеділка всюди було вирізано відео заходу, а під кінець дня – «Укрінформ» відвідала СБУ, морально притиснула працівників за те, що вони дозволили стільки свободи слова, і вилучила відео».

Чи справді СБУ проводила перевірку, чи коли-небудь розслідувала діяльність громадської організації, очолюваної Салміною?

На запит «Схем» у Службі безпеки України це не підтвердили, але й не спростували, зазначивши, що закон забороняє «розголошувати інформацію щодо проведення або непроведення заходів» до ухвалення рішення. Втім, у відомстві відповіли, що «ініціювали заборону» іншої організації – «Російськомовна Україна», в якій роками працювала Салміна.

Це ГО проросійського політика Вадима Колесніченка. І хоча формально Салміна керівної посади там не обіймала, насправді ж відігравала ключову роль – залучала кошти з Москви.

«Російськомовна Україна»

Заснована у 2009 році організація тоді ще народного депутата Колесніченка зосереджувалась на «захисті прав російської меншини, розвитку православної церкви, боротьбі з ксенофобією та наданні російській мові статусу державної».

Зокрема, Колесніченко, разом із колегою по фракції «Партії регіонів» Сергієм Ківаловим, був співавтором ухваленого у 2012-му скандального «мовного закону», який значно розширював сфери застосування російської мови за рахунок української. Два роки по тому його скасувала Верховна Рада, а у 2018-му Конституційний суд остаточно визнав закон неконституційним.

Тодішній народний депутат із фракції «Партії регіонів» Вадим Колесніченко, один із авторів так званого «мовного закону Ківалова-Колесніченка», в залі засідань парламенту України, 25 травня 2012 року

До роботи в очолюваній ним громадській організації Колесніченко залучав і своїх однопартійців, як Олег Царьов, і своїх помічників депутата, серед яких Яна Салміна.

За документами вона була там юристкою та проєктною менеджеркою. Втім, з даних витоку випливає, що її повноваження були суттєво ширшими. Саме Салміна у «Російськомовній Україні» відповідала за залучення фінансування з «Правфонду»: готувала грантові заявки й реалізовувала затверджені проєкти. А ще – від імені «Російськомовної України» входила до складу щонайменше чотирьох громадських рад, покликаних представляти інтереси суспільства при органах влади. Зокрема – при Міністерстві оборони України у 2014 році, вже після окупації Криму та бойових дій на Донеччині та Луганщині за участі контрольованих Росією сил і російських військових.

Вадим Колесніченко та Яна Салміна

У 2014-му голова «Російськомовної України» Вадим Колесніченко утік до Криму й активно сприяв захопленню півострова, публічно визнавши його «російським», а потім влаштувавшись радником в окупаційній адміністрації, за що в 2024-му отримав в Україні підозру.

Після його втечі керівником «Російськомовної України» у 2015 році став чоловік Салміної – Сергій Шостак.

Однак обличчям організації й надалі був Колесніченко. Його фотографіями, зокрема, ілюстрували дописи «Російськомовної України» на її Facebook-сторінці. Салміна ж незмінно працювала в цій громадській організації ще щонайменше два роки.

Із 2012-го по 2016 рік на рахунки організації, відповідно до грантових заявок, які «Схеми» знайшли у витоку, могло надійти щонайменше 20 мільйонів рублів (майже пів мільйона доларів) від «Правфонду». Половину цієї суми «Російськомовна Україна» отримала напевно – це підтверджують укладені договори, банківські виписки та акти виконаних робіт.

У 2014-му, наприклад, організація за російський кошт видала «Юридичний довідник співвітчизника», що покроково пояснює, як відстоювати використання російської мови в Україні. Вийшов довідник накладом у 8 тисяч примірників – деякі з них й досі можна знайти на полицях українських бібліотек.

На реалізацію цього проєкту «Правфонд» виділив 1,3 мільйона рублів (близько 40,3 тисячі доларів), відповідно до грантових заявок.

Того ж року за російські гроші – 900 тисяч рублів – створили й портал юридичної допомоги для російськомовного населення. Консультації надавали на сайті та телефоном із кількох питань: культура, медицина, освіта та судова система.

Наприкінці 2014-го «Російськомовна Україна» у проміжному звіті до «Правфонду» зазначала, що організація щомісяця опрацьовувала від 80 до 120 звернень, публікуючи щонайменше 50 матеріалів на сайті.

Єдиною юристкою проєкту, згідно з документами витоку, була Яна Салміна. На рік роботи її департаменту виділили майже один мільйон рублів (17 тисяч доларів) – це зарплата, відрядження та канцелярія.

Реалізацію проєкту у «Правфонді» оцінили як успішну та продовжили фінансування консультацій для «співвітчизників» і у 2015 та 2016 роках.

Ще один довготривалий проєкт – запуск у 2015 році інтерактивної мапи шкіл із навчанням російською мовою в Україні за 860 тисяч рублів. «Правфонд» продовжив його й на наступний рік.

У 2016-му на підтримку фінансування «Російськомовної України» навіть виступило «Россотрудничество» – федеральне агентство при уряді Росії, яке займається поширенням «русского мира» за кордоном та реалізує м’яку силу Кремля через громадські ініціативи – та звернулося до «Правфонду» з відповідними листами.

Поряд із просуванням теми «захисту прав російської меншини» Салміна фактично висловлювала підтримку ідеї автономії для угорської.

Після тематичного форуму, де брала участь Салміна, на онлайн-ресурсі «Политические известия в Украине» з’явилася публікація про нібито ухвалення громадою рішення вимагати від влади надання територіальної автономії угорцям на Закарпатті. На підтримку цієї ініціативи, йдеться у статті, висловилася і Салміна.

Втім, після події, згідно з листуванням, яке «Схеми» відшукали у витоку, один із учасників заходу, Ігор Піляєв, написав Салміній, що стаття – це «провокація», а на питання «автономії угорців не було й натяку». На це Салміна відповіла, що це дарма, і відсутність вимог автономії від угорської меншини – це «погано». Та наголосила, що цю тему можна цілеспрямовано «розхитувати» як перспективну для реалізації.

Поїздки до Москви

Після початку російської агресії у 2014 році Салміна могла навідуватися до Росії щонайменше три рази, встановили «Схеми». Зокрема, щоб побачитися з кураторами.

24 серпня 2016-го, в одному зі своїх листів до «Правфонду» від імені «Російськомовної України», Салміна узгоджувала візит до Москви.

Мета – особиста зустріч з тодішнім топменеджментом «Правфонду»: керівником організації Ігорем Панєвкіним та його радником Вʼячеславом Єлагіним. Останній писав Салміній, що Панєвкін готовий прийняти її саму та її чоловіка Сергія Шостака 26 серпня у приміщенні фонду, що за адресою: Арбат, 55/32, Москва.

Схожа зустріч, за даними витоку, могла відбутися 8 листопада 2016-го. За день до неї, Салміна писала, що прилетить до Москви о 10:05, але через погану погоду може довше добиратися з аеропорту. Єлагін відповів, що вони з Панєвкіним очікують на неї о 14:00. Саме в ці дні – 24 серпня та 8 листопада 2016 року вона дійсно прилітала в Москву, через Мінськ. Це зафіксовано у витоках із білоруських баз даних про пасажирів авіарейсів.

За інформацією джерел «Схем» із доступом до даних про перетин кордону РФ, Салміна їздила до Росії і пізніше, у жовтні 2018 року, ще один раз, разом із чоловіком – перетинали кордон з РФ наземним транспортом на Сумщині.

Відповідно до даних витоку, транші від «Правфонду» до «Російськомовної України» надходили до кінця 2016 року. А тоді сайт організації припинив діяльність.

У червні 2025 року, після звернення СБУ, Міністерство юстиції подало позов до Київського окружного адміністративного суду з проханням заборонити «Російськомовну Україну». Втім, рішення ще немає.

«Схеми» зателефонували Салміній, втім, почувши запитання про кошти від російського «Правфонду» на реалізацію проєктів в Україні, вона поклала слухавку та не відповіла на наступні спроби з нею поспілкуватися. Журналісти надіслали держслужбовиці повідомлення з переліком запитань. Втім, на час публікації відповіді не отримали.

«Схеми» направили запити на коментар Сергію Шостаку, керівнику «Російськомовної України» і чоловіку Салміної, та очікують на відповідь.

Ще один секрет держслужбовиці

«Схеми» натрапили на ще один зв’язок держслужбовиці Апарату ВР із країною-агресоркою – родинний. Вийти на нього допоміг аналіз її майнового стану.

Єдина нерухомість, яку Яна Салміна вказує у декларації – недобуд під Києвом. Звітувати про нього головна наукова консультантка парламенту почала у 2022 році.

Та хоч нині будинок і виглядає жилим, на роботу вона їздить з іншої адреси – у самій столиці. «Схеми» відшукали поштову адресу Салміної у датованих 2015 роком документах «Правфонду».

Поспостерігавши за цим будинком по вулиці Чавдар у Києві декілька днів, журналісти з’ясували, що живе консультантка ВР там дотепер.

Правом власності на цю квартиру, згідно з даними реєстру нерухомості, які отримали «Схеми», від 2014 року незмінно володіє Олег Салмін – батько держслужбовиці, громадянин Росії та працівник російського військово-промислового комплексу.

«Схеми» отримали витяг про його доходи у Російській Федерації. Відповідно до цього документа, за останні десять років батько Яни Салміної отримав у вигляді зарплати майже 14 мільйонів рублів (близько 200 тисяч доларів) від Інституту «Військово-повітряних сил» Міністерства оборони Росії та цілої низки державних військово-промислових підприємств країни.