Микола Злочевський був міністром екології та природних ресурсів України з 2010 по 2012 рік, після чого займав посаду заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

Про це пише blackboxosint.com

В 2014 році разом з президентом Януковичем та іншими його «прихвостнями» Злочевський втік з України і жив у Великій Британії та на Кіпрі на тлі кримінальних проваджень проти нього. Правоохоронці розслідували законність видачі ним під час його перебування на посаді міністра спеціальних дозволів на користування надрами компаніям, пов’язаним з його групою Burisma Holding.

Прославився Злочевський не тільки цим, а ще й одним з найбільших задокументованих хабарів в історії країни — у червні 2020 року він намагався передати 6 млн доларів керівникам НАБУ та САП за закриття кримінального провадження по факту заволодіння та легалізації грошей стабілізаційного кредиту НБУ, виданого підконтрольному Сергію Курченку «Реал Банку». 

Але все це майже жодним чином не вплинуло на успіх нафтогазового бізнесу Злочевського — по сьогоднішній день член уряду зрадника Азарова заробляє сотні мільйонів гривень на видобутку українських газу та нафти. І тільки нарощує об’єми. Для нього змінилось лише одне — бізнес довелось переписати на доньок.

Як Микола Злочевський з військового радіоінженера став «газовим королем»

Шлях Миколи Злочевського до вершини газовидобувного бізнесу України — це підручниковий приклад того, як правильні знайомства та вчасно зайняті державні крісла можуть бути вдало монетизовані в бізнес-імперію, що приносить шалені гроші. 

Починав Злочевський без жодного відношення до газу — як військовий радіоінженер. У 1983 році він пішов служити до Збройних сил, у 1988-му закінчив Київське вище інженерне радіотехнічне училище. Армія, технічна освіта, нічого особливого. Але після розпаду Радянського Союзу, як і тисячі інших офіцерів, він опинився перед вибором — і обрав бізнес.

У 1990-х роках Злочевський уже крутився в структурах, пов’язаних із паливно-енергетичним сектором. Обіймав посади заступника директора та віце-президента компанії «Інфокс», а наприкінці десятиліття очолив правління ЗАТ «Укрнафтосервіс». Паралельно він увійшов до Координаційної ради підприємців при президентові Кучмі. Тобто в потрібних кабінетах його вже знали і до потрібних столів вже пускали.

Справжній злет розпочався у 2002 році, коли Злочевський став народним депутатом від СДПУ(о) Віктора Медведчука, а потім очолив Державний комітет природних ресурсів України. Це той самий орган, який видавав спеціальні дозволи на користування надрами. Саме в той час почало формуватись те, що згодом стане групою Burisma Holdings — конгломератом газовидобувних компаній, які консолідували ліцензії на видобуток газу по всій Україні. 

У 2006 році Злочевський повернувся до парламенту, цього разу обравшись від Партії регіонів та обравши членство в профільних комітетах з питань паливно-енергетичного комплексу та бюджету. Це, вірогідно, також допомогло зростанню Burisma — на це час холдинг переоформлено через кіпрські та інші офшорні структури — так, щоб реального власника знайти було якомога складніше, а фінансові потоки рухались без зайвих питань з боку українських регуляторів.

Тож, до початку 2010-х років Burisma перетворилась на одного з найбільших приватних видобувачів природного газу в Україні. А у червні 2010 року, після того, як президентом України став Віктор Янукович, Злочевський був призначений міністром екології та природних ресурсів, за рахунок чого отримав новий прямий доступ до механізму видачі ліцензій — тепер уже на міністерському рівні. Провадження, які згодом відкрили проти нього правоохоронці, стосуються саме цього періоду: 2010–2012 років, коли під час перебування на посаді міністра структури, підконтрольні Мінекології, видали компаніям Burisma щонайменше 38 спецдозволів на видобуток газу.

Микола Злочевський втік з України в 2014 році слідом за президентом Віктором Януковичем. Фото: УНІАН

Схема, яку Злочевський вибудовував роками, була проста і ефективна: спочатку ти контролюєш орган, що роздає дозволи, потім ти отримуєш дозволи, потім ти добудовуєш холдинг і ховаєш його за кіпрськими офшорами. І все це — поки ти офіційно служиш державі та використовуєш свою посаду для свого збагачення. 

Як члени родини Злочевського збагатились на видобутку українських надр

Ну, а наскільки ефективною виявилась ця схема, можна оцінити хоча б за тим, як людина може запросто викинути 6 млн доларів на хабар антикорупційним органам. Але також і по матеріальному становищу членів родини Злочевського. Дружина, доньки, зяті, брат — кожен отримав свій шматок від газового пирога. І те, що їхні статки — результат збагачення за рахунок українських копалин, підтверджує те, що їхнє матеріальне положення значно перевищує їхні офіційні доходи. 

Так, дружина колишнього міністра Наталія Злочевська крім квартири площею 67,6  квадратних метрів на вулиці Білоруській в Києві, де вона прописана, має ще у власності будинок в Обухівському районі та особняк площею 922 квадратних метри в селі Іванковичі Васильківського району. Пересувається Наталія одразу трьома автомобілями: Land Rover Range Rover Autobiography, Mercedes-Benz GLE 400 та Mercedes-Benz G 63 AMG. Примітно, що два останніх зареєстровані в 2020 році — якраз у той рік, коли її чоловік намагався передати шестимільйонний хабар НАБУ та САП. 

Брат Злочевського Владислав, згідно його декларацій, служив у поліції — спочатку як головний інспектор Департаменту поліції охорони, потім як заступник начальника відділу у структурі Національної поліції до грудня 2019 року. Корпоративних прав офіційно не має. Зате має у власності квартиру площею майже 197 квадратних метрів на Оболонській Набережній в Києві, куплений у 2024 році поруч гараж  на проспекті Івасюка 2Ж, будинок площею 244 квадратних метрів в київському садовому товаристві «Арсеналець», і ще дві земельні ділянки в столиці. Поліцейська зарплата та такий набір нерухомості у Києві — математика, яка не сходиться навіть приблизно.

Владислав Злочевський з дружиною Катериною Самарською. Фото: Українська правда

Катерина Самарська, дружина брата Миколи Злочевського, також не має жодних корпоративних прав у бізнесі, хоча бізнес таки має. Судячи з її сторінки в Instagram, вона є засновницею магазину жіночого одягу @s.kay_samarskayakatya, проте ані ФОП, ані зареєстрованого за нею ТОВ немає. Катерина є власницею BMW X6 2015 року випуску та одразу трьох квартир в Києві: 114,9 квадратних метрів на Дніпровській Набережній 14, 64,3 квадрати на Трускавецький, 8, та ще 71,8 квадратних метрів на тій же Дніпровській Набережній, тільки в будинку №20-А. 

Буквально «смітить грошима» син Владислава Злочевського від поперечного шлюбу — 25-річний Микола Злочевський. Хоча формально він не має ні нерухомості, ні корпоративних прав, у соцмережах веде себе як людина, якій гроші буквально нема куди подіти: розкидає купюри з балкону «заради веселощів», хизується дорогими вечірками і демонстративно культивує образ людини, яка «любить смітити грошима». Характерний портрет так званої золотої молоді, яка успадкувала не цінності, а звички.

Племінник Миколи Злочевського ще у 17 років вів образ життя «золотої молоді». Скріншоти з Instagram

Як ми вже згадували вище, Микола Злочевський має двох доньок. Перша його донька, 34-річна Каріна, є власницею одразу двох апартаментів в елітному ЖК «W Residences Dubai — The Palm» на березі Перської затоки на самій Palm Jumeirah у Дубаї загальною площею 1700 квадратних метрів. Ці апартаменти у 2019 році придбав сам Микола Злочевський за приблизно 11 млн доларів США, а пізніше просто переоформив на свою доньку. 

У липні 2017 року Каріна Злочевська вийшла заміж за такого собі Андрія Кучкова, який до одруження був зареєстрований як звичайний ФОП у сфері ресторанного бізнесу. Але вже менш ніж через пів року після весілля він раптово став засновником та бенефіціаром ТОВ «Укр Газ Ресурс» — компанії з ліцензіями на постачання природного газу та електроенергії. Такий от подарунок від тестя на весілля. З 2020 по 2024 рік доходи цієї компанії перевищили 27,6 мільярда гривень, і лише продовжують набирати оберти: за прогнозом за 2025 рік компанія отримає рекордні для себе ще 8,9 мільярда грн. 

За даними «Наших грошей», у 2021 році компанія Кучкова очолювала рейтинг найбільших постачальників електроенергії в Україні за державними контрактами. При цьому «Укр Газ Ресурс» неодноразово отримував застереження від регуляторів, у 2023 році потрапив до чорного списку Антимонопольного комітету, а в 2024-му НКРЕКП зафіксувала системні порушення ліцензійних умов і штрафувала компанію на 226 тисяч гривень. Тим не менш, їздить зять Злочевського на Land Rover Range Rover Sport та Mercedes-Benz G 63 AMG. 

Друга донька екс-міністра, 26-річна Анна навчалась у King’s College London — одному з найпрестижніших університетів Великої Британії, де вартість навчання та проживання обчислюється десятками тисяч фунтів стерлінгів на рік. Її чоловік Антон Фісталь — онук відомого донецького хірурга Еміля Фісталя, що у 2018 році  отримав звання «Герой праці ДНР», та племінник Германа Фісталя, якого нещодавно затримало НАБУ за підозрою в керівництві злочинною організацією, що наживалась на закупівлях медичного обладнання для онкохворих, зокрема мова йде про розкрадання 231 млн грн під час закупівель для Національного інституту раку. 

Антон Фісталь та Анна Злочевська

Весілля Анни Злочевської з Антоном Фісталем — окрема історія про «розкіш на межі розорення». Його зіграли влітку 2025 року, святкування тривало три дні в у середньовічному замку Castel Falfi в італійській Тоскані, куди запросили приблизно 150 VIP-гостей. «Гостям організували чартерні перельоти, а довкола території працювала чисельна приватна охорона», — розповідав у своєму Facebook журналіст Михайло Ткач. 

Весілля доньки Миколи Злочевського в Італії влітку 2025 року. Фото: Українська правда 

Обидві родини — Злочевські та Фісталь, що поріднились влітку минулого року, вже тривалий час живуть на Кіпрі, тож, можна собі уявити, що мають там нерухомість, і, зрозуміло, навряд чи мова йде про якесь скромне житло. Тим часом, заробляти на безбідне закордонне життя Злочевські продовжують в Україні — за рахунок колись вміло виданих Миколою Злочевським ліцензій та спецдозволів на видобуток українського природного газу десяткам своїх компаній. 

Скільки заробляє газовидобувний бізнес, яким володіють доньки Миколи Злочевського 

Тож, після невдалої спроби підкупити НАБУ та САП за 6 млн доларів, Микола Злочевський зробив те, що в Україні давно стало корупційною класикою: переписав бізнес на дітей. Тож Каріна та Анна Злочевські стали власницями однієї з найбільших приватних газовидобувних груп країни. Ними вони залишаються і сьогодні. 

Через кіпрську компанію Diloretio Holdings LTD доньки отримали контроль над тринадцятьма українськими підприємствами. Назви цих компаній нічого не скажуть пересічному читачеві — «Еско-Північ», «Куб-Газ», «Парі», «Перша українська нафтогазова компанія», «Системойлінженерінг», «Надрагаз», «Алдеа-Україна» та інші — але разом вони утворюють газовий холдинг, що буквально викачує з українських надр мільярди гривень щороку.

Флагман групи — ТОВ «Еско-Північ» — заснована ще в 2000 році особисто Миколою Злочевським. Компанія має 13 чинних ліцензій на розробку родовищ по всій Україні. З 2020 по 2024 рік її оборот перевищив 45 мільярдів гривень, а чистий прибуток за цей самий період — понад 7,36 мільярда грн. Якщо прогноз на 2025 рік справдиться, загальний оборот компанії лише за шість років сягне майже 69 мільярдів гривень. Для порівняння: оборот 2020 року вже до 2025-го виросте майже у вісім разів.

Фінансова звітність ТОВ «Еско-Північ». Скріншот Opendata.ua

При цьому жодних державних тендерів, жодної публічності — просто тихе та дуже прибуткове видобування українського газу. За останніми даними ExPro Gas&Oil Monthly, ТОВ «ЕСКО-Північ» у вересні 2025 року видобула майже 62 млн кубометрів природного газу, що на 40% більше, ніж у вересні 2024 року.

ТОВ «Системойлінженерінг» — ще одна компанія, передана доньками через ту саму кіпрську структуру. З 2020 по 2024 рік — понад 6,37 мільярда гривень обороту, чистий прибуток перевищив 1,46 мільярда грн. Рентабельність близько 23% — вражаючий показник навіть за галузевими стандартами. 

Фінансові показники ТОВ «Системойлінженерінг» за останні роки. Скріншот Opendata.ua

Але ця компанія відзначилась не лише видобутком газу. У жовтні 2022 року, в розпал повномасштабної війни, вона виграла аукціон Фонду гарантування вкладів із продажу головного офісу банку «Аркада» в центрі Києва — за 351 мільйон гривень при стартовій ціні майже в мільярд. Тобто знакову будівлю в столиці придбали майже втричі дешевше від оціночної вартості. Після підписання договору право власності було оперативно переоформлене на іншу компанію — «Пульс 2020», яку пов’язують з оточенням Злочевського. 

Однак, далеко не всі фірми Злочевських демонструють такі гарні цифри рентабельності. Частина з них при мільйонних доходах звітують навіть зі збитками. Наприклад, ТОВ «Геоюніт»: при обороті у майже 700 мільйонів гривень за п’ять років ця компанія задекларувала лише 33 мільйони чистого прибутку — менше п’яти відсотків. Чотири роки поспіль компанія показувала або збитки, або копійчаний прибуток. Зате 2024 рік раптово став «зірковим»: рентабельність підскочила до 31%. 

Така «випадкова» трансформація зі збиткового підприємства в надприбуткове — це не економічне диво. Це класична схема мінімізації податків через штучне завищення витрат з подальшим «виведенням» прибутку в потрібний момент. Аналогічна картина — у ТОВ «Нафтогазопромислова геологія» та ліквідованому вже ТОВ «Ріно Сервісес», яке перед ліквідацією у липні 2025 року встигло показати оборот майже 181 мільйон гривень при чистому прибутку в 700 тисяч, тобто з показником рентабельності у 0,39%. 

Декілька компаній Злочевських стабільно беруть участь у державних тендерах та, відповідно, перемагають в них, отримуючи мільйони прибутків з державного бюджету. ТОВ «Геоюніт» за 2025 рік заробило більше 36,8 млн грн, ТОВ «Ріно Сервісес» з 2021 по 2024 роки на тендерах «Укрнафти» та «Укргазвидобування» заробило понад 28 млн грн. Але найбільше на бюджетних грошах збагатилось засноване Миколою Злочевським ТОВ «Інфокс», яке у 2003 році отримало в оренду на 49 років цілісний майновий комплекс комунального підприємства «Одесводоканал», що дозволило йому фактично взяти під контроль систему водопостачання Одеси — ця компанія з 2020 року отримала понад 125 млн грн від державних органів та установ. 

6 мільйонів доларів хабаря, закриті справи і мільярдний газовий бізнес: як корупціонер Микола Злочевський уникнув покарання і переписав імперію на родину

Структура газовидобувного бізнесу Миколи Злочевського, переоформленого на його доньок.

Тож, бізнес колишнього «регіонала» Миколи Злочевського не тільки залишився недоторканим, але й процвітає та продовжує активно розширюватись. У жовтні 2025 року Каріна та Анна Злочевські через кіпрську компанію Diloretio Holdings LTD стали власницями ТОВ «Сторенс», що має спецдозвіл на видобуток газу на Старобогородчанському родовищі в Івано-Франківській області. Через місяць  після цього компанія звернулася до Державної служби геології та надр України із заявами про набуття контролю над трьома ділянками надр у Волинській та Луганській областях, що голова служби Олег Гоцинець оперативно погодив своїм наказом 5 листопада 2025 року. Примітно, що два з трьох отриманих сестрами Злочевськими під контроль родовищ — Вергунське та Крутогорівське — розташовані в Луганській області, тобто на окупованій росіянами території. Цікаво,  навіщо це їм. 

Але розширюється і інша компанія доньок міністра-«регіонала». Вже згадане вище ТОВ «Геоюніт» у травні 2025 року розпочало геофізичні дослідження на півдні Харківської області — на території Валківської громади — з метою подальшого видобутку нафти й газу. 

Тож, загальний оборот нафтогазових компаній групи Злочевських лише з 2020 по 2024 рік перевищив 55 мільярдів гривень! Сукупний чистий прибуток — близько 9,38 мільярда. І це лише офіційні, задекларовані цифри — ті, які компанії не змогли або не встигли «просадити» бухгалтерськими маніпуляціями. Що ж, непогано годує український газ членів команди Віктора Януковича. На п’ятому році повномасштабного вторгнення. 

Як Микола Злочевський ухилився від кримінальної відповідальності за найбільший хабар в історії країни 

Тож, як так вийшло, що через майже 6 років після скандального та гучного викриття спроби підкупу керівництва НАБУ та САП Микола Злочевський залишається на свободі, а його бізнес-імперія лише розширюється? 

Спочатку все виглядало дійсно серйозно. У березні 2022 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт — Злочевського обвинуватили за статтею про давання хабара, яка передбачає покарання від п’яти до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна. Саме те, чого і заслуговує людина, що намагалась купити закриття кримінальної справи за шість мільйонів доларів.

Але рівно через рік, у березні 2023 року, до суду раптово надійшов інший обвинувальний акт — зі зміненим обвинуваченням. Статтю про хабар тихо замінили на статтю про «зловживання впливом». Різниця між цими двома статтями принципова. Покарання за дачу хабара — до десяти років позбавлення волі, а за зловживання впливом карають же лише штрафом або позбавленням волі до двох років. 

В новому обвинувальному акті була описана легенда про те, що нібито Микола Злочевський, передаючи 6 млн доларів посередникам, не знав, кому саме ці посередники, що пообіцяли «допомогти» з закриттям кримінального провадження, віддадуть їх. Як йшлося в новому обвинуваченні, дехто Олена Мазурова повідомила лочевському, що в неї є знайомі, які можуть вплинути на посадових осіб НАБУ та САП, на що екс-міністр погодився та дав їй «добро». 

«12 червня 2020 року в Києві Мазурова, Кіча та ще один учасник зустрілися з Романом Харченком у приміщенні ГУ ДПС у м. Києві. Під час подій того дня було передано 5 мільйонів доларів для подальшої передачі «за вплив», ще 1 мільйон залишився у посередників. Йшлося про постанову заступника Генерального прокурора – керівника САП Назара Холодницького про закриття справи», — йдеться в судових матеріалах.

Гроші, які Микола Злочевський передав для підкупу НАБУ та САП. Фото: НАБУ

Тож, таким чином, Злочевський заявив, що він вважав, що гроші передаються  якійсь третій особі для впливу на уповноважених осіб, і начебто не знав , кому саме. Як результат прокуратура та суд «повірили» в таку версію і перекваліфікували справу з «дачі хабара» на «зловживання впливом». Легко ж повірити, що людина, яка збудувала мільярдний газовий холдинг, десятиліттями поєднувала державні посади з приватним бізнесом і без вагань виділила шість мільйонів доларів на вирішення своєї проблеми — раптом виявився настільки наївним і неуважним, що навіть не поцікавився, кому саме підуть його гроші і яким чином буде закрита справа. Просто дав людині мільйони доларів і відвернувся. Нічого не знав, ні про що не питав.

Тим не менш, швиденько, через три місяці, у липні 2023 року до суду надійшла угода про визнання винуватості Злочевського. Звісно, в зловживанні впливом, за що йому світить лише штраф, екс-міністр щиро зізнався. І вже 1 серпня 2023 року Вищий антикорупційний суд затвердив вирок: штраф у розмірі 68 тисяч гривень та спеціальна конфіскація переданих коштів.

68 тисяч гривень. Це менше двох тисяч доларів. За спробу передати шість мільйонів доларів.Тобто людина, яка організувала найбільший хабар в історії країни, заплатила штраф, порівняний із місячною зарплатою київського менеджера середньої ланки, — і продовжила своє комфортне життя в Європі. Без ув’язнення. Без екстрадиції. Без реальних наслідків.

Характерно, але справу, яку Злочевський хотів закрити за допомогою підкупу, в результаті-таки теж закрили. Ще у 2013 році Генеральна прокуратура відкрила кримінальне провадження, яке з часом переросло в підозру Злочевському у відмиванні коштів та заволодінні державними грошима в особливо великих розмірах. Схема, яку розслідували слідчі, була класичною для того середовища: пов’язаний із групою Злочевського «Реал Банк» отримав від Національного банку України стабілізаційний кредит — державні гроші, призначені для порятунку банку від банкрутства. Частину цих коштів, за версією слідства, вивели через підконтрольні структури, а потім відмили через ланцюжок фінансових операцій. Сума збитків — близько 787 мільйонів гривень, що на момент 2014 року становило від 60 до 70 мільйонів доларів.

У 2019 році Злочевському офіційно повідомили про підозру. Потім (ти диви!) змінили її формулювання. Потім справу виділили в окреме провадження. Стандартна бюрократична карусель, яка в українському судочинстві нерідко є не рухом до вироку, а рухом до тихого закриття.

І справді — у жовтні 2020 року, якраз після скандалу з шестимільйонним хабарем, Печерський районний суд Києва зобов’язав Генерального прокурора вжити заходів щодо закриття провадження. Того самого провадження, за закриття якого, власне, і намагались передати ті самі шість мільйонів доларів готівкою. Збіг у часі — разючий.

Слідчі, щоправда, не поспішали виконувати судову ухвалу одразу. Матеріали ще раз перепакували в нове окреме провадження, але фінал був передбачуваним. У березні 2023 року прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури закрив справу. Офіційне формулювання — «невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості у суді й вичерпання можливостей їх отримання». Або ще простіше: у матеріалах справи, за словами прокурора, не знайшлось «жодних доказів» участі Злочевського у злочинах та його «обізнаності» з тим, що гроші були злочинного походження. Знову «я нічого не знав» виявилось таким переконливим. 

Десять років розслідування. Підозра у відмиванні майже мільярда гривень державних коштів. Спроба передати шестимільйонний хабар за закриття цієї самої справи. І фінал — закриття провадження через «відсутність доказів» з одночасним скасуванням розшуку. Саме так в Україні завершуються справи щодо людей, що мають мільярди гривень, ресурси, зв’язки і достатньо терпіння почекати потрібного моменту. Таких в Україні рідко саджають.