Державний «Укрексімбанк» уже багато років намагається домогтися продажу на прозорих ринкових умовах потужного холодильно-логістичного комплексу Ice Terminal. Комплекс, який спочатку оцінювався у 20 мільйонів доларів і перебував у заставі за кредитом компанії «Міжнародна група морепродуктів» на суму понад мільярд гривень, був виведений з іпотеки колишнім власником-боржником практично за безцінь. А тепер ключовий бенефіціар цієї схеми — Юрій Осьмак — намагається зачистити інформаційний простір від незручних розслідувань.

Але правда про те, як держава «подарувала» 50 мільйонів доларів, нікуди не дінеться. Про це пише 1ttc.

Аукціон під дулом «тітушок» — Юрій Осьмак не пустив Укрексімбанк на торги

Історія почалася 6 червня 2019 року. Українська спеціалізована лісова біржа провела аукціон з продажу комплексу «Ice Terminal». Проблема в тому, що днем раніше Печерський райсуд Києва в рамках кримінального провадження наклав арешт на продаж майна боржника. Тобто торги проводилися під арештом. Але це нікого не зупинило.

Укрексімбанк, розуміючи, що комплекс можуть увести за копійки, вирішив брати участь у торгах. Банк сплатив гарантійні внески — 18 мільйонів гривень. Але потрапити на аукціон представники державного банку не змогли. Чому? Бо в день торгів периметр об’єкта був оточений «титушками». Конкуренцію усунули фізично. В таких умовах майно банкрута було реалізовано за ціною, що не співмірна з боргом: замість мільярда гривень — лише 28,2 мільйона. Це близько 2,8% від суми заборгованості.

Переможцями торгів стали компанії «Меган Альянс» і «Тайнер Юніон». У державних реєстрах вони пов’язані з Юрієм Осьмаком, який вказаний як кінцевий бенефіціар «Айс Терминал», «Міжнародної групи морепродуктів» і «Сіфуд Груп». Простіше кажучи, Осьмак став «старим-новим» власником комплексу. Продали актив самим собі, за безцінь.

Ліквідатор-кріт і судді-маніпулятори, раніше система працювала на Осьмака

Як взагалі арештоване майно потрапило на торги? Тільки ліквідатор міг зняти запис про арешт. Той самий ліквідатор, який за законом повинен захищати інтереси кредитора — державного банку. Укрексімбанку тоді вдалося відсторонити цього «свого» ліквідатора. Але чинний ліквідатор на судових засіданнях продовжує стверджувати про законність проведених торгів. Це ще раз доводить, що він діє в інтересах нових «покупців», а не держави.

У травні 2020 року суддя Чередніченко задовольнила клопотання про зняття арешту з майна. Аргумент? «Жодного збитку державним інтересам в особі державного банку АТ Укрексімбанк завдано не було», адже гарантійний внесок повернули. Логіка разюча: якщо тобі повернули 18 мільйонів, то втрата мільярда — це не збиток. Представник власника арештованого майна — адвокат Сідий — на засідання навіть не з’явився. Навіщо? Коли суддя і так усе вирішить правильно.

Господарський суд Київської області 11 грудня 2019 року визнав результати аукціону недійсними. Але компанії-переможці й організатор торгів завалили суди апеляціями. І тепер 18 вересня Північний апеляційний господарський суд у складі суддів Пантелієнко, Сотнікова та Остапенка розглядатиме чергову скаргу фіктивного банкрута. Питання: чиї інтереси сьогодні захищають ці судді? І чиї інтереси захищають ліквідатори, поліція та прокуратура?

Тухла риба і фальшиві сертифікати Юрія Осьмака

Юрій Осьмак — фігура не нова. Ще з початку 2000-х років його компанії фігурують у судових справах. Керовану ним профільну асоціацію звинувачували в проведенні кампанії дезінформації з метою переділу ринку імпортованих морепродуктів. У Держдепартаменті ветеринарної медицини заявляли про відряджання на перероблення тонн риби, зараженої паразитами анізакідами, і про факти фальсифікації ветеринарних сертифікатів.

Адвокати групи Осьмака діяли швидко й ефективно: будь-які спроби оприлюднити інформацію блокувалися судовими позовами. Схема стара: спочатку продаєш тухлу рибу, потім через суди змушуєш замовкнути журналістів. Тепер до цього додалося нове «досягнення»: через маніпуляції з судами та «тітушками» Осьмак “віджав” у держави актив на мільярд гривень.

Чому Укрексімбанк не боровся за державні гроші

Минуло шість років після угоди, ситуація виглядає ще цинічніше. Укрексімбанк, який представляв інтереси держави, мав повний набір правових механізмів для захисту своїх коштів. Але вони не були залучені. У судових реєстрах відсутні сліди системної боротьби за повернення застави чи перегляд результатів аукціону. Йдеться не про програні процеси, а про відсутність спроб їх вести. Фактично — про свідому відмову від захисту активу.

Держава позбавилася порядку 1 мільярда гривень, що за курсом того часу еквівалентно приблизно 50 мільйонам доларів. Ці втрати не були наслідком війни, форс-мажорів чи об’єктивного банкрутства бізнесу. Вони стали результатом схеми, за якої стратегічний актив пішов пов’язаним структурам за безцінь, а боргові зобов’язання були де-факто списані в тиші кабінетів.

Становляться резонними питання, на які ніхто не відповідає: хто прийняв рішення не боротися за повернення цих коштів? Керівництво Укрексімбанку? Органи контролю та нагляду? Представники Кабінету міністрів, якому належать усі акції банку? Чи ж рішення приймалися на рівні, де не заведено залишати документальні сліди й публічно відповідати за наслідки?

Зачистка інтернету від Осьмака, який намагається видалити минуле

Останніми місяцями журналісти, зокрема видання «Знай.ua», фіксують постійний потік скандальних скарг від Юрія Осьмака. Він вимагає видалити матеріал 2020 року «Звідки у льоді гниє риба – питання на мільярд», в якому детально описувалася його роль в цій історії.

Чому зараз? Чому через роки Осьмак раптом згадав про старе розслідування? Відповідь проста: коли старі історії повертаються з конкретними цифрами, датами й іменами, стає складно пояснити, чому державний банк без опору «подарував» десятки мільйонів доларів. Осьмак намагається зачистити інформаційний простір від незручних фактів. Але такі провокації не працюють. Українці мають право знати про корупційні схеми, маніпуляції та нечисті методи, до яких вдаються ділки.