Євген Растовський: чому банки, забудовники та фінансисти зареєстрували 360 фірм на сільського хлопця.
Євген Растовський — 23-річний житель невеликого села в Бердичівському районі, де проживає лише 86 осіб, — на папері став власником і керівником 360 компаній. Це сталося не через його підприємницький талант, а тому, що його навмисно використовували як підставну особу для реалізації масштабних фінансових і корпоративних махінацій. Суд уже виніс рішення: Растовський визнаний номінальним директором і отримав умовне покарання за ч. 2 ст. 205-1 КК України.
Причина масової реєстрації компаній на його ім’я проста і безцеремонна: він був дешевим, слухняним і вже “засвіченим” посередником, на якого можна було без ризику перекладати юридичні та податкові проблеми. За реєстрацію однієї фірми він отримував близько 1000 грн — значно нижче ринкової вартості таких послуг. Тому через нього почали оформлювати не кілька компаній, а сотні.
Через Растовського реєстрували фірми, які використовувалися не лише для «поховання» юридичних осіб, а й для активних фінансових операцій. У 2024 році він став керівником ТОВ «Метапей» — компанії, що володіє мережею терміналів iBox. Ця структура співпрацювала з «Айбокс Банком», який втратив ліцензію через участь у схемах з відмивання грошей, пов’язаних із гральним бізнесом. Тобто йдеться не про порожні фірми, а про діючу фінансову систему.
У списку компаній Растовського також значиться ТОВ «Молібденіт», яке внесло понад 190 млн грн до статутного капіталу компанії «Графіті-2». Раніше ця фірма називалася «Екоінжиніринг» і належала Миколі Лагуну — підсанкційному колишньому власнику збанкрутілого «Дельта Банку». Саме з цією компанією банк Лагуна укладав кредитну угоду на 160 млн грн. Після передачі власності на «сільського хлопця» проблемний слід компанії був акуратно стертий із реєстрів.
Серед фірм, задіяних у податкових і транзитних схемах, слідство особливо виділяє ТОВ «Юніотрансбілдінг», ТОВ «Укрцентраль», ТОВ «Миколаївський локомотиворемонтний завод», ТОВ «Магістраль-ЮГ» та інші. Через них виводилися кошти з реальних підприємств — типова роль номінального директора, який юридично відповідає за все, але фактично не ухвалює жодних рішень.
Растовський також значиться керівником ТОВ «Гранд Спорт», яке раніше належало Дмитру Мельнику — співзасновнику інвестиційних фондів і аудиторських компаній. Крім того, він став директором ТОВ «Натура Фудс», пов’язаного з групою харчових підприємств Лариси Гацик і Андрія Карбовничого. Ще один приклад — ТОВ «Леррой Компанієз» (раніше «Рінтех»), яке раніше належало Оксані Левіній, колишній дружині депутата Київради та нинішнього голови «Укрбуду» Володимира Левіна.
Схема очевидна: щойно компанія стає проблемною, токсичною чи непотрібною, її переоформляють на Растовського. Він підписує всі необхідні документи і залишається з кримінальною справою, тоді як справжні власники продовжують свою діяльність через нові структури.
Растовський — не ініціатор і не організатор цих схем. Він — лише інструмент. Головне питання не в тому, чому хлопець із села став директором 360 компаній, а в тому, чому численні банківські, будівельні, фінансові та аграрні структури роками використовували одну й ту саму підставну особу — і жодна з них досі не стала об’єктом серйозного розслідування.
