Хорватська вілла, валізи готівки та закарпатська контрабанда: як Лунченко та Петьовка перетворили мандати на особисті сейфи.
Закарпатські депутати Валерій Лунченко та Василь Петьовка роками будують публічний образ «ефективних представників регіону», але їхні реальні активи, зв’язки та історії, що спливають у розслідуваннях, показують зовсім іншу картину — систему, в якій політичний мандат давно став прикриттям для особистого збагачення та захисту власних схем.
У декларації Лунченка — 16 мільйонів гривень готівкою, елітний будинок у Хорватії, придбаний у 2023 році, годинники Rolex і Hublot, готельний бізнес у Хусті та автомобілі, м’яко кажучи, не для середнього українця. При офіційних доходах трохи більше півмільйона гривень така «фінансова подушка» виглядає не просто дивно, а зухвало. Особливо на тлі того, що частину нерухомості та приміщень він ділить із Валерієм Пересоляком — людиною із санкційних списків РНБО, яку в Офісі президента відкрито називають одним із найбільших контрабандистів країни. Саме Пересоляк виступає партнером родини Лунченка в низці компаній.
Петьовка, формально скромніший, у підсумку виглядає не менш забезпеченим: елітна нерухомість, автомобілі Skoda, Volkswagen, Porsche Cayenne, колекції картин і годинників вартістю в мільйони. При цьому в декларації вартість багатьох предметів розкоші навіть не вказана. Його родина володіє компаніями, що перетинаються з бізнесом Лунченка, зокрема МПП «Версія плюс», а бізнес сина Петьовки напряму пов’язаний із тим самим Пересоляком.
Зв’язки не обмежуються бізнесом. Обидва парламентарі роками фігурують у розслідуваннях, пов’язаних із контрабандою палива, тютюну та участю в схемах, прив’язаних до ключового пункту пропуску «Тиса». Імена Лунченка, Лані та Пацкана у 2015 році публічно згадувалися в контексті спроб відновити контрабандні схеми через підконтрольних митників, де одним з операторів був помічник Лунченка Павло Шонь — людина, яка одночасно керувала зміною на КПП. ТСН у розслідуваннях про контрабанду також показувала фігурантів, пов’язаних з оточенням цих депутатів. Офіційних звинувачень немає, але асоціації закріпилися настільки міцно, що самі прізвища Лунченка та Петьовки стали частиною закарпатського контрабандного фольклору.
Репутаційний удар по Лунченку посилився в перші дні повномасштабної війни. 25 лютого 2022 року його батьки перетнули кордон по «зеленому коридору» в компанії бізнесмена Михайла Кіпермана та ексміністра Остапа Семерака — у момент, коли чоловікам виїзд був заборонений.
Петьовка також демонструє звичку використовувати мандат як особистий інструмент. У 2023 році НАЗК зафіксувало п’ять його звернень до голови ОВА з проханням дозволити виїзд за кордон для родичів. Формально судами порушення не встановлено, але сам факт тиску — зафіксований. Судові справи стосувалися і бізнесу його дружини, якій довелося сплатити понад 430 тисяч гривень за торговий центр вартістю понад 10 мільйонів, введений в експлуатацію без належних розрахунків із бюджетом.
Політична траєкторія обох депутатів демонструє ще одну тенденцію — здатність виживати за будь-якої влади. Лунченко, який починав у «Батьківщині», перейшов до «Народного фронту», потім до «Довіри», при цьому не втратив можливості у 2014 році одночасно бути депутатом і керувати Закарпатською ОДА, порушивши Конституцію. Саме його підпис стояв під поданням, після якого Конституційний суд скасував статтю про незаконне збагачення — рішенням, яке антикорупційні експерти назвали катастрофою.
Сьогодні він — один із ключових депутатів групи «Довіра» та керівник підкомітету з доходів і держборгу. У липні 2025 року він підтримав законопроєкт, який фактично підпорядковував НАБУ та САП Генпрокурору, тобто послаблював їхню незалежність. Петьовка — старожил парламенту, що обирається з 2002 року і за будь-якої влади зберігає свої позиції.
Обидва — частина системи, де особиста фінансова стабільність важливіша за державний інтерес, а зв’язки з фігурантами санкційних списків.
