Слід “королеви телефонних афер” Коч Сердем в Україні не зник. Попри гучну депортацію, журналісти знову фіксують роботу кол-центрів. Цього разу — зсередини й із новими свідченнями тих, хто був частиною схеми.

Про це йдеться у розслідуванні Галини Капустинської для СтопКору.

Кілька тижнів тому в українських ЗМІ багато писали про турецьку громадянку Коч Сердем, більш відому як “Бахар”.

Вона організувала мережу підпільних кол-центрів, які телефонували мешканцям Туреччини і виманювали в них гроші. Після затримання жінку депортували. Здавалося, все закінчилося. Але це не так.

Журналісти вирішили перевірити, чи припинили роботу офіси, якими керувала Бахар. Вони відвідали кілька локацій у Києві, де раніше працювали кол-центри, поспілкувалися з інсайдерами та вивчили ситуацію зсередини.

Коч Сердем — громадянка Туреччини, яка переїхала до України кілька років тому. Вона орендувала житло в Києві та Чернівцях, створила фіктивні компанії, організувала роботу десятків людей. Сердем особисто писала тексти для дзвінків, вирішувала зарплати для операторів, відповідала за закупівлю сім-карт, транзакції та перехід грошей у готівку. Її правою рукою був Чагри Остюрк.

Обидва імені, вірогідно, вигадані. Прізвище Коч у Туреччині — відоме, належить впливовій родині. Ім’я Сердем у перекладі — “серце”. Разом — “Серце Коч” — виглядає як псевдонім, що має викликати довіру. Партнер жінки назвався Чагри Остюрк — саме так звуть відомого турецького актора. Вочевидь, пара обрала псевдоніми навмисне — для створення потрібного враження.

Після масштабної спецоперації СБУ Сердем затримали. Згодом — депортували до Туреччини. Але журналісти вирішили з’ясувати, чи справді після цього кол-центри зупинилися.

Журналісти спостерігали за офісом. Спочатку — тиша. Згодом — до будівлі зайшли кілька чоловіків, розмовляли турецькою. Наступного дня команда вирішила зайти всередину. Проте ліфт працював лише зі спеціальною карткою. На вулиці спробували поспілкуватися з кількома чоловіками. Вони не відповідали українською, а на англійську реагували втечею.

Поліцію викликали одразу. Разом із правоохоронцями журналісти намагалися потрапити через чорний вхід, але двері були зачинені. На місці подали заяву, щоб поліція відкрила кримінальне провадження.

Отже, приміщення, де раніше працювали шахраї, швидше за все, досі використовуються. Імовірно, аферисти відновили роботу після нетривалої паузи. У соцмережах і на сайтах із працевлаштування й далі з’являються оголошення на кшталт: “Потрібні оператори зі знанням турецької та англійської. Висока зарплата. Гнучкий графік”.

Журналістам вдалося поспілкуватися з колишнім працівником одного з таких кол-центрів. Із міркувань безпеки він залишився анонімним:

“Це була моя перша робота. Я опублікував своє резюме на сайті по працевлаштуванню. Мене запросили на співбесіду та обіцяли, що я буду пропонувати людям роботу. Спершу все так і було. Я дзвонив людям та пропонував їм дистанційну роботу”.

Потім завдання змінилися — чоловік мав отримувати від людей особисті дані. Згодом його перевели у новий відділ:

“У них були трішки інші обов’язки. Вони дзвонили та представлялися юридичною компанією, яка хоче допомогти клієнту з його крипто гаманцем”.

За словами чоловіка, оператори мали доступ до банківських даних і фактично брали участь у крадіжці грошей. Тих, хто починав сумніватися, змушували залишатися:

“В один день мене це дістало і я захотів звільнитися, але замість того щоб мене звільнити мені сказали сто раз відтискатися”.

Після втечі з офісу чоловік довго озирався — боявся, що його знайдуть.

“Коли я звільнився ще деякий час я переживав, що мене можуть переслідувати. І я нікуди не міг звернутися, тому що підписав документ про нерозголошення інформації”.

Інший інсайдер розповів, що шахраї часто прикриваються відомими компаніями. Зокрема, під час співбесіди представники однієї фірми назвалися Webby Lab. Але пізніше журналіст отримав офіційну відповідь від компанії:

“Дякую, що написали і уточнили цю інформацію. Хочу одразу зазначити, що наша компанія жодним чином не пов’язана з Roar com і ми не входимо з ними до спільного холдингу. Ми також не уповноважували жодних сторонніх осіб чи компаній представляти нас у питаннях працевлаштування чи консалтингу в сфері інвестицій. Якщо хтось посилається на нашу назву чи партнерство під час спілкування, це некоректна інформація. Радимо бути обачними та перевіряти подібні дані напряму у нас.”

З цього можна зробити висновок: багато операторів могли не знати, куди влаштовуються. Але після викриттів і затримань участь у схемі вже виглядає свідомим рішенням. А це — кримінальна відповідальність. За статтею 190 ККУ — від 5 до 12 років ув’язнення у разі організованого шахрайства або особливо великого збитку.

Україна стала зручною базою для таких схем: низька вартість оренди, багато молоді, слабкий нагляд. Тут вважається, що трохи порушити — ще не злочин. Але “трохи” часто перетворюється на системний обман.

Історія з Бахар ще не завершена. Вона поїхала. Але дзвінки залишилися. І кожен із них — чергова атака на довіру. Довіру між людьми. І між країнами. Кожна така афера шкодить іміджу України. А поки шахраї заробляють, країна втрачає головне — репутацію